Куриленко, Василий Елисеевич
| Василий Елисеевич Куриленко | |
|---|---|
 | |
| Дата рождения | 17 сентября 1930 |
| Место рождения | |
| Дата смерти | 16 марта 2011 (80 лет) |
| Место смерти | |
| Род деятельности | археолог |
| Место работы | |
| Альма-матер | |
| Награды и премии |
 |
Василий Елисеевич Куриленко (17.09.1930-16.03.2011) — советский и украинский археолог, историк, художник, краевед, публицист. Основатель и руководитель Мезинского археологического музея на Черниговщине (в настоящее время Мезинский археологический научно-исследовательский музей им. В. Е. Куриленко[1]). Украинец.
Биография
Родился 17 сентября 1930 г. в селе Куриловка Понорницкого района Черниговской области в семье крестьянина. Отец Куриленко Елисей Иванович, мать Куриленко (Рябец) Ольга Ивановна.
В 1941 году окончил с отличием три класса Куриловской школы. В годы фашистской оккупации в школу не ходил. После освобождения села проучился полгода в IV классе, с 1944 года работал молотобойцем в колхозной кузнице. В 1949 году сдал экстерном экзамены за V и VI классы и пошёл в VII класс Мезинской средней школы. В 1950 году был призван в армию, где в 1952 году окончил школу авиационных специалистов и служил в авиации дальнего действия старшим механиком бомбового вооружения на бомбардировщике Ту-4. С 1955 по 1957 год работал баянистом в школе в селе Мезин и художником в городах Прилуки и Чернигов. В 1956 году женился. Супруга Куриленко (Компанец) Вера Акимовна (14.10.1935 — 29.02.1996), учитель русского языка и литературы, впоследствии директор Свердловской средней школы Коропского района Черниговской области.
В 1956—1962 годах учился в Заочном народном университете искусств (ЗНУИ), (город Москва), в 1958—1961 в Черниговской заочной средней школе. С 1958 по 1962 годы работал учителем рисования в Мезинской средней школе. В 1963 году поступил на дневное отделение художественно-графического факультета Ленинградского государственного педагогического института (ЛГПИ) им. А. И. Герцена, который окончил в 1968 году. В это же время под руководством выдающегося советского археолога В. П. Левенка начал изучать основы археологии, в 1965 году перевелся на заочное отделение худграфа и выехал в Мезин для создания там музея на месте раскопок Мезинской палеолитической стоянки. Музей был открыт 17.ІХ.1965 г. при Мезинской школе, без финансирования извне, на безвозмездной основе. В 1968 году под музей передали здание старинного особняка, ранее принадлежавшего отставному российскому офицеру Поливоде, там экспозиция музея размещена и ныне.
В 1969 году прошёл по конкурсу на должность старшего преподавателя искусств и выехал на работу в Бельцкий государственный педагогический институт в Молдавии. Там окончил Школу молодого лектора и Школу по сдаче кандидатского минимума, а в 1972 году вернулся в село Мезин для написания диссертации на тему «Орнаменты Десны как исторический источник». Постоянно вел раскопки, ежегодно пополняя экспозицию Мезинского музея 1-3 тысячами экспонатов. Посещал курсы археологов Украины, постоянно контактировал с учеными. В 1979 году после посещения музея космонавтом Ю. В. Романенко и маршалом авиации С. И. Руденко по их совету был переведен на работу в Мемориальный музей Н.И. Кибальчича — основоположника ракетного движения в России — в городок Короп на Черниговщине. В павильоне музея открыл краеведческий отдел музея, получив горячую поддержку черниговских археологов и два взыскания «за засорение музея Кибальчича непрофильными экспонатами». В 1985 году переехал в село Свердловка (в настоящее время село Деснянское Коропского района Черниговской области) на работу в должности директора вновь создаваемого там музея, и начал коренную перестройку Мезинского археологического музея.
На протяжении всей своей музейной деятельности поддерживал постоянные контакты и вел переписку с археологами Ленинграда, Москвы, Киева, Чернигова: В. П. Левенком, О. Н. Мельниковской, И. Г. Шовкоплясом, И. Г. Пидопличко, Р. В. Терпиловским, Д. Я. Телегиным, И. И. Артеменко, В. В. Отрощенко, Н. С. Котовой, К. П. Бунятян и другими. Общался с археологами и историками Сумской, Полтавской, Липецкой и других областей, где издавались его труды, принимал участие в научных конференциях. Читал лектории по искусству, истории, космонавтике; вел изостудию в Бельцах, Мезине, Коропе, Свердловке. Росту популярности музея способствовали похвальные отзывы его посетителей. Написал и частично передал в дар музеям многочисленные картины, этюды и зарисовки. С 1980-х вел раскопки по открытым листам, присылаемым из Киева как представителю Института археологии Украины.
За 40 лет изучил и открыл в округе села Мезин 19 различных культур, открыл ранее неизвестную передюхновскую (куриловскую) культуру, которая ознаменовала начало века железа за 3 столетия до юхновской. Выполнил дешифровку мезинских браслетов, исследовал стойбище охотников на мамонта, открыл вторую Мезинскую палеолитическую стоянку «Костомахин колодец». Собрал более 54 тысяч археологических предметов, часть из которых передал в созданный им в 1992 году Коропский региональный историко-археологический музей. Множество экспонатов Мезинского музея и предметов из личной коллекции (картины, книги, иконы) было разворовано. С 1947 года проживал и работал в городах Шостка, Боково-Антрацит, Могилев-Подольский, Гомель, Симферополь, Прилуки, Чернигов, Ленинград, Бельцы, Короп. Опубликовал более 30 научных работ и множество газетных статей на темы истории края.
Дети: дочь Людмила (1957 г.р.), сын Игорь (1965 г.р.).
Награждён орденом «За заслуги» 3-й степени (Украина) в 2008 году.
Умер в селе Свердловка 16 марта 2011 года. Похоронен в селе Куриловка на Черниговщине рядом с родителями и женой.
Примечания
- ↑ Мезинский археологический научно-исследовательский музей имени В.Е. Куриленко. Мезинский национальный природный парк. Дата обращения: 22 марта 2018. Архивировано 30 апреля 2020 года.
Список публикаций:
1. Куриленко В. Є. Музей потрібний // Радянське Полісся. – 1963, 6 липня.
2. Куриленко В. Є. Там, де жили наші предки // Нові горизонти. – 1965, 18 вересня.
3. Куриленко В. Є. Народження легенди // Нові горизонти. – 1966, 10 вересня.
4. Куриленко В. Є. Продовження легенди // Нові горизонти. – 1966, 15 жовтня.
5. Куриленко В. Є. Мезинський краєзнавчий // Нові горизонти. – 1967, 04 березня.
6. Куриленко В. Є. Слідами давнього Мезина // Нові горизонти. – 1968, 07 вересня.
7. Куриленко В. Є. Музей у Мезині // Деснянська правда. – 1972, 25 листопада.
8. Куриленко В. Є. Двері в день вчорашній // Нові горизонти. – 1974, 24 січня.
9. Куриленко В. Є. Свердловська загадка // Нові горизонти. – 1974, 16 лютого.
10. Куриленко В. Є. Загадки історії // Нові горизонти. – 1974, 30 липня.
11. Куриленко В. Є. Загадки древнього Мезина // Нові горизонти. – 1975, 20 грудня.
12. Куриленко В. Є. Берегти «Мезинську Швейцарію» // Нові горизонти. – 1976, 10 березня.
13. Куриленко В. Є. Музей у селі Мізин // Соціалістична культура. – 1977, № 10.
14. Куриленко В. Є. «Заклятий дуб» // Нові горизонти. – 1978, 10 серпня.
15. Куриленко В. Є. Скарби рідного краю // Нові горизонти. – 1978, 16 вересня.
16. Куриленко В. Є. Жив та був козак Курило (На крилах легенди) // Нові горизонти. – 1979, 18 січня.
17. Куриленко В. Є. Художні кахлі Мізинського музею // Народна творчість та етнографія. – № 6, 1979.
18. Куриленко В. Є. І мистецтво і історія // Нові горизонти. – 1980, 15 січня.
19. Куриленко В. Є. Художні кахлі Придесення // Нові горизонти. – 1980, 14 лютого.
20. Куриленко В. Є. Художник-патріот // Нові горизонти. – 1980, 21 лютого.
21. Куриленко В. Є.Унікальна пам’ятка Лівобережжя // Нові горизонти. 1980, 13 вересня.
22. Куриленко В. Є.Невідомий солдат // Нові горизонти – 1981, 21 листопада.
23. Куриленко В. Є. Загадковий пам’ятник: О земле сіверянська! // Комсомольський гарт. 1982. – 6 лютого.
24. Куриленко В. Є. Загадка фортеці // Нові горизонти – 1982, 13 лютого.
25. Куриленко В. Є. Кобзар і Коропщина // Нові горизонти – 1982, 11 березня.
26. Куриленко В. Є. Мов спалах блискавки: Кибальчич і космонавтика // Нові горизонти – 1982, 10 квітня.
27. Куриленко В. Є. Піонер ракетної техніки // Нові горизонти – 1982, 13 квітня.
28. Куриленко В. Є. Яким був Короп 300 літ тому // Нові горизонти – 1982, 03 червня.
29. Куриленко В. Є. А свідок – історія: О земле сіверянська! // Нові горизонти – 1982, 15 червня.
30. Куриленко В. Є. Молодіє древній Короп // Нові горизонти – 1982, 19 червня.
31. Куриленко В. Є. Музика кам’яного віку: книги про наш край // Нові горизонти – 1982, 10 липня.
32. Куриленко В. Є. Премія імені Кибальчича // Нові горизонти – 1982, 01 серпня.
33. Куриленко В. Є. Земля Кибальчича // Комсомольський гарт. 1982. 14 серпня.
34. Куриленко В. Є. Земля Кибальчича: Моя Батьківщина – Радянський Союз // Нові горизонти – 1982, 23 серпня.
35. Куриленко В. Є. Життя, як спалах блискавки: Славетні наші земляки // Нові горизонти – 1982, 21 вересня.
36. Куриленко В. Є. Нащадок сербських повстанців у нашому краї // Нові горизонти – 1982, 30 жовтня.
37. Куриленко В. Є. Сліди мамонта // Комсомольський гарт. 1983, 13 січня.
38. Куриленко В. Є. Зашумить дендропарк // Комсомольський гарт. 1983. – 8 лютого.
39. Куриленко В. Є. «Польова пошта» музею Кибальчича // Нові горизонти – 1983, 24 лютого.
40. Куриленко В. Є. Як спалах блискавки // Україна. 1983, № 37.
41. Куриленко В. Є. Народні іграшки з глибини віків // Нові горизонти – 1983, 13 серпня.
42. Куриленко В. Є. Вирушали в похід партизани // Нові горизонти – 1983, 20 вересня.
43. Куриленко В. Є. З’єднані безсмертною судьбою: Люби і знай свій рідний край // Нові горизонти – 1985 – 26 січня.
44. Куриленко В. Є. Загадкове місто Хоробор // Нові горизонти – 1985, 14 березня.
45. Куриленко В. Є. «Вірю в здійснення моєї ідеї…»: 12 квітня – Всесвітній день авіації і космонавтики // Нові горизонти – 1985, 11 квітня.
46. Куриленко В. Є. Село мого дитинства // Нові горизонти – 1985, 29 червня.
47. Куриленко В. Є. Топоніміка Коропщини: З народного джерела // Нові горизонти – 1985, 22 серпня.
48. Куриленко В. Є. Археологічні дослідження Коропського музею в середньому Подесенні // «Чернігівська обласна наукова конференція з історичного краєзнавства. ТД», (1-а), 1985 р., с. 106 – 107.
49. Куриленко В. Є. Люби і знай свій рідний край // Нові горизонти – 1986, 29 травня.
50. Телєгін Д. Я., Куриленко В. Є. Неолітичні пам’ятки поблизу с. Кудлаївки на Десні // Археологія. – 1986, с. 100-103.
51. Куриленко В. Є. Мотив ліри, пальмет і крина в кахлях на Новгород-Сіверщині // Народна творчість та етнографія. – № 6, 1986, с. 64-65.
52. Куриленко В. Є. Де ходили мисливці на мамонтів // Нові горизонти – 1986, 25 жовтня.
53. Куриленко В. Є. Давньоруські поселення в околицях с. Мізин на Коропщині // ІІ Чернігівська обласна наукова конференція з історичного краєзнавства. – Чернігів - Ніжин, 1988, с 32.
54. Куриленко В. Є. Таємниця Мезинських браслетів // Нові горизонти – 1989, 07 вересня.
55. Куриленко В. Е. Памятники археологии на стыке Сумщины и Черниговщины у с. Мезин // Питання археології Сумщини. Матеріали науково-практичної конференції «Проблеми вивчення і охорони пам`яток археології Сумщини». Суми. Квітень 1989. – Суми, 1990.
56. Куриленко В. Є. До локалізації літописного Хоробора // Минуле Сосниці та її околиць. Суми, 1990, с. 49.
57. Куриленко В. Є. Мезинський музей // Чернігівщина: Енциклопедичний довідник. К, 1990, с. 443.
58. Куриленко В. Є. Неолит Средней Десны по материалам Мезинского археологического музея // Охорона і дослідження пам’яток археології Полтавщини. – Полтава, 1990. – С. 69-71+карта.
59. Куриленко В. Е. К биографии Турвона Кибальчича // Охорона та дослідження пам’яток археології Полтавщини. – Полтава, с. 30-31.
60. Куриленко В. Є. Свідок козацької слави // Нові горизонти – 1991, 20 березня.
61. Куриленко В. Є. Міф про Левка Кибальчича // Нові горизонти – 1991, 01 травня.
62. Куриленко В. Є. Козачі отамани // Нові горизонти – 1991, 14 серпня.
63. Куриленко В. Е. Об архитектонике орнаментов мезинских браслетов. Из опыта археологического изучения Новгород-Северского Полесья // Теория и методика исследований археологических памятников лесостепной зоны. – Липецк, 1992, с. 61-63.
64. Куриленко В. Е. Северная округа Радычева в X-XIII веках // Проблеми вивчення середньовічного села на Поліссі. Чернігів, 1992, с. 38-39.
65. Куриленко В. Е. Об авторстве портрета четы Кочубеев // 100 років Полтавському краєзнавчому музею: історія музею; колекції. – Полтава, 1992, с. 93 – 94.
66. Куриленко В. Є. Забрідки чи Зарічна? // Нові горизонти – 1992, 11 листопада.
67. Куриленко В. Є. Скільки років Коропу // Нові горизонти – 1992, 21 листопада.
68. Куриленко В.Є. До локалізації літописного м. Хоробора // Український історичний журнал. – № 1, 1993.
69. Куриленко В.Є. У створенні музею все важливо // Нові горизонти – 1993, 16 січня.
70. Куриленко В.Є. Звертаючись до тих віддалених років // Нові горизонти – 1993, 02 червня.
71. Куриленко В.Є. Славна історія твоя, Хороборе // Нові горизонти – 1993, 17 липня.
72. Куриленко В.Є. Храми древнього міста // Нові горизонти – 1993, 17 липня.
73. Куриленко В.Є. Родове гніздо Забіл // Освіта – 1994, 07 липня.
74. Куриленко В. Е. Памятники железного века в районе с. Мезин // Археологічні старожитності Подесення. Чернігів, 1995, с. 94.
75. Куриленко В. Є. Памятники археології Коропа та його околиць. – «Слов’яно-руські старожитності північного Лівобережжя», Чернігів, Сіверянська думка, 1995 р., с. 47 – 48.
76. Куриленко В. Є. Загадкові зиґзаґи історії Коропщини // Нові горизонти – 1995, 5 липня.
77. Куриленко В. Є. Прадавнє минуле нашого краю: від мезоліту до доби бронзи // Нові горизонти – 1995, 12 серпня.
78. Куриленко В. Є. Пункти Сосницької культури та віку заліза // Нові горизонти – 1995, 19 серпня.
79. Куриленко В.Є. Короп селище чи козацьке місто? // Нові горизонти – 1995, 2 грудня.
80. Куриленко, Василь. Отрощенко, Віталій. Мезин на Десні. Динаміки змін археологічних культур // Сіверянський літопис. – № 2-3, 1996, с, 27-32.
81. Куриленко В.Є. Отрощенко В. В. Динаміка культурних змін за доби бронзи у мезинському мікрорайоні на Десні // Археологія. – № 1, 1998 С. 46-56.
82. Куриленко В. Е. Отрощенко В. В. Сосницкая культура в Подесенье и ее связи с восточными соседями // «Trzñiniec»: system kulturowy czy interkulturowy proces.— S. 48—51; Poznan, Polska. 1997.
83. Куриленко В.Є., Отрощенко В.В. Сосницька культура Подесення та її зв’язки із східними сусідами // Trzciniec system kulturowy czy interkulturowy process — Poznan, 1998/ С. 239-251.
84. Kurylenko V.Y., Otroshchenko V.V. The Sosnytsa culture of the Desna area and its links with eastern neighbours // Baltic-Pontic Studies. – Poznan, 1998. – Vol. 6. – P. 87-102.
85. Куриленко, Василь. Сіверяни округа міст Радичева і Новгорода-Сіверського // Сіверський літопис. – № 1, 1998.
86. Куриленко В. Є. Поклик рідних місць // Нові горизонти. 1998, 20 червня.
87. Куриленко В. Є. Мезин: в пошуках історичних цінностей // Нові горизонти. 1998, 20 червня.
88. Куриленко В. Є. Слідами зниклих поселень. У нетрях Мезинського Лівобережжя // Нові горизонти. 1998, 11 липня.
89. Куриленко В. Е. Котова Н. С. Неолит Мезинского Подесенья // Древности Северского Донца. Вып. 4. – Луганск , 2000.
90. Куриленко В. Є. Переправа шведів та козаків біля Мізина та Свердловки // Сіверянський літопис. – № 4, 2002.
91. Куриленко В. Є. Коли і як виник музей // Нові горизонти. 2003, 12 червня.
92. Куриленко В. Є. В Чернігово-Сумському Подесенні (коротка історія краю). Записки засновника мізинського археологічного музею. – Шостка: Зодіак, 2005.
93. Куриленко В. Є. 1708 р. Слідами Північної війни // Нові горизонти. – 2005, 5 листопада.
94. Куриленко В. Є. Бунятян К. П. Пам’ятки середньодніпровської культури Середнього Подесення // Археологія. – № 4, 2006.
95. Куриленко В. Є. Далеке минуле рідного краю // Шостка, 2007.
96. Куриленко В. Є. Нові розкопки Мезинської стоянки // Нові горизонти. – 2007, 01 вересня.
97. Куриленко В. Є. Історія Чернігово-Сіверщини з найдавніших часів у знахідках Мезинської округи. Нариси про далеке минуле рідного краю // Чернігів, 2008.
98. Куриленко В. Є. Пам’ятки астроархеології в зібранні Мезинського музею // Сіверянський літопис. – 2008. – №5. – С. 4, 7.
99. Куриленко В. Є. Палеоліт округи Мізина // Сіверянський літопис. – 2008. – №6.– с. 73-76.
100. Куриленко В. Є. Шведські дороги в окрузі Мізина на Десні // Сіверщина в історії України. – Київ-Глухів, 2010. Вип. 3, с. 164-167.
101. Куриленко В. Є. Щільність заселення округи в кам'яному віці // Сіверянський літопис. – 2010. - № 6. - С. 3-8.
102. Куриленко В.Є. Сакральні мотиви 8-променевої зірки в мистецтві Сіверщини, цивілізацій Стародавньої Азії та Європи // Сіверщина в історії України, 2011, випуск. 4.
103. Куриленко В.Є. Крізь безодню віків. Мізин. Край, де заснула вічність. Записки засновника Мізинського музею // Чернігів, 2011-2016.
104. Куриленко В. Е. Искусство из бездны веков. Мезин и окрестности // 2008-2011.
105. Куриленко В. Е. По следам новокаменного века. Из истории авторского поиска следов неолита на Средней Десне // 2008-2011.
 | Для улучшения этой статьи желательно:
|